внеплановый сын африканских трав

дуже хороший приклад того, наскільки рейтиги можуть бути абсурдними:

Національний університет «Києво-Могилянська академія» посів друге місце у сфері маркетингових комунікацій (спеціальність «Маркетинг») за рейтингом Всеукраїнської рекламної коаліції та Групи АДВ Україна.
Перший набір на спеціальність «Маркетинг» відбувся у 2008 році. Кафедра маркетингу та управління бізнесом поки що не має своїх випускників, проте уже здобула визнання серед провідних рекламно-комунікаційних агентств.
Базовими показниками, за якими будували рейтинги, були:

• ВНЗ, де вчилися молоді фахівці, прийняті в компанії в 2008-2009 рр.;
• випускників яких ВНЗ бажають бачити у своїй компанії;
• загальний рівень підготовки випускників;
• уміння випускників систематизувати і узагальнювати інформацію; • уміння випускників вибудовувати конструктивні робочі стосунки усередині робочої команди або з клієнтами;
• рівень володіння випускниками спеціальними знаннями і навиками, необхідними компанії-працедавцеві.

Детальніше про результати рейтингу-2009 >>

В умовах карантинного унинія цей веселий відос трохи піднімає настрій

Цю мадам називають Матерацці в спідниці...
Бля та я б сказав, що це Вінні Джонс в спідниці

Вот тут нагадали мені про хароший фільм ДМБ.
І одразу подумав, що за основу сюжету (або хоча б його частини) може бути будь-яка історія проходження медкомісії.

Свою медкомісію, як і переважна більшість пацанів, я проходив в 11 класі.
Сказати, що в 11 класі я був борзий і нарваний - не сказати нічого, бо я був наглухо їбанутий барзанутий на всю голову. Але це не головний настрій розповіді. Це так.... щоб всі згадали, як воно під закат пубертатного періоду проходити медкомісію.
І канєшна ж по юнацькій нєрастаропнасті я не розумів, що міський військкомат - це аж ніяк не школа.

Так от. Спершу нас завели в кімнату, де нам мав прочитати якусь лекцію міський комісар. Розпочалась вона з його доблесного та різкого "нє піздєть", тіпа замість привітання. І тут всі пацани зрозуміли, що це не учілка, а живе втілення радянського гербу (прівєт фільмам ГР). Далі вже ніхто не дивувався, що полковник (звання комісара) не гребує через кожні 2 слова їбашити добротним матом. Після того, як комісар доволі таки життєво та красачно описав нам всі переваги служби, ми пішли по лікарях.
А блін мало не забув... комісар вже тоді приїбався до мене: я собі сидів і навіть не вийобувався, але варто мені було лишень позіхнути, як одразу пролунало "хто там блять зіваєт?!! встать!!!", ну я поламався-поламався і встав і почув свій вирок: "Зєвать любіш -  пайдьош в пагранічнікі". Ну тут одразу подумалось:

тіпа собак я люблю, було б не погано.
Так от - лікарі.
Всіх згадати не можу, але точно пам'ятаю психіатра, окуліста та уролога.
Психіатр
Жінка, яка змогла розгледіти в мені приховані таланти - відправила на досмотр в дурку - а я ж ні голову наче не бив, ні заїкання..... ну то таке в дурці все було ок.
Окуліст
Ця мадам точно подумала, що я кошу собі. Зір в мене вже тоді був припаскудніший, але вона яро не вірила мені. Каже: "яка літера " - "не бачу" - "що означає не бачу...? такої літери не має".... ну тут я канєшна ж не витримав і заржав.... ну як тут не заржати, коли тобі людина середнього віку каже, що літери "не бачу" не існує.. і тут вона вскипіла: "що смішного??" - "нічого" - "зараз тобі буде нічого,  яка літера???" .... ну якби вона не тицяла на ту ж саму літеру - може було б все ок, а так - "не бачу"........ бля як мене розірвало, я тупо не міг стриматись (це знаєте, інколи так буває в камеді клабі коли вони показують щось і починають самі ржати і не можуть зупинитись), коли вона вдруге... вдруге каже, що такої літери не має. Далі вона почала на мене волати і грозити комісаром, але наче стихла - закапала мені якусь дрянь, від якої зіниці стають мов яблука і ти не можеш дивитись на будь-що світле, навіть на просте денне світло.
Уролог
Цей дядя  був адекватний. Проте мене тоді вже пробивало на ха-ха будь-що навколо. Коли ми зайшли до нього в кабінет, один з пацанів підійшов до лікаря і на слова "закаті галовку" закинув назад голову. Тоді я просто вмер.

Вкінці нас всіх чекала співбесіда з комісаром. Дійшла і до мене черга, до того часу я вже мало що розрізняв на світлі, а прес болів так, що сміятись було вже нєвмагату. Комісар мав добру память: "а це ти?!" - "я" - "шо я!!?" В мене проривається такий легенький всхюп (знаєте, коли сміятись вже немає сил, але смішно і хочеться) І це була моя помилка, бо комісар, почувши це захотів зазирнути мені в очі. Коли він побачив там зіниці відповідного розміру - висновок в його голові був один: "ти шо наркоман??!... Благо мені не довлось відповідати - хтось з його колег пояснив, що це від крапель.

Отак.
думаю можна екранізувати.

Всі знають, що Дінамо пазорна програло Інтеру і всі знають що це було 2 дні назад.

А вот відос на 11 сек - де Станкович показує, що він вміє смоктати і без води...

Але це не найголовніше.... а головне те, що вже через 34 год. по закінченні матчу в російській вікіпедії в статті Деян Станкович, де інфи не більше 3 рядків, з'явилось посилання на відео під назвою "Выходка футболиста в Киеве".

Оце оперативність, оце по чіткості!

дуже раджу почитати Клініку доктора Комаровського - поки що найадекватніше з того, що зустрічав в мережі

вот так пушка у Златана
а старічок Неста двічі головою

Ліверпуль!!!!

я став лінивий як ніколи до цього. я не хочу робити нічого. все влом. я дивлюсь фільми, їм, аблегчаюсь і сплю, пороблю якісь дрібні справи і запускаю цикл заново. це все що я роблю. а наді мною нависає курсач та диплом і ще декілька недрібних справ. а людина така істота - завжди себе жаліє... от і я жалію себе, знайшовши собі відмовку про те "як мене задовбало розриватись на шматочки, бути і там і тут і зі всіма... і що я хочу вже довчитись, і щоб в мене був єдиниий хобот - робота, яку б я чергував з харошими відвисаннями і не розривався би на всі сторони". хороша відмовка, бо друзі з нею погоджуються і кажуть: "да, чувак, це було б круто". і це додає мені ще більшої впевненості у моїй правоті та у моєму жалінні самого себе. я перетворився на юродивого для самого себе - пожалію себе, скажу який я хороший, а доля така погана - обійшлася зі мною так негоже, не пощастило мені, або не доля, а суспільство.... ну винного знайти не проблема... головне щоб це був не я. я - юродивий.

таке траплялось зі мною не багато разів, але найгірше те, що перебороти такий стан я зміг лише один раз за все своє життя. проте для того, щоб це зробити мені знадобився цілий рік скітаній та йобаних пошуків себе.

Бачте, дуже часто буває таке: дивишся фільм.... нудний і думаєш: "тут все стандартно... той того, а зараз буде те, а потім те." і тут бах - не так як думалось і гадалось. і фільм, виходить, вартий лише того моменту, коли "не так як завжди". і запам'ятовується цей фільм тільки завдяки цьому моменту. от і виходить, що скоро розвиток подій, складна сюжетна лінія, передумови стануть нікому не потрібні - короткометражки захоплять світ.
врятувати ситуацію може лише хароша акторська гра.

не взяли мене діджеїти.
не вмію я базарити в мікрофон

а ідея у мене така: асоціація подій (неполітичних) з музикою
от наприклад:

"привіт всім, я Єгор і це Chonomusic. перша композиція Moby - Everything is wrong"
<грає Moby - Everything is wrong>
"Отож розпочали ми з 95-ого року і поки Moby тішив Британію своєю музикою, за Атлантикою на світ з'явились Windows 95 та новий альбом перців Red Hot Chilli Peppers - One hot minute"
<Red Hot Chilli Peppers - One hot minute>
"За 95-им іде 96-ий, цей рік можна назвати справжнім раєм для геймерів, адже вони отримали Duke Nukem 3d, Quake, Diablo, Tekken 2, я сумую за тим часом, а от схоже, що Placebo сумували вже тоді - композиція I know"
<Placebo - I know>
"Рухаємось далі до 97-ого року, коли вперше було клоновано вівцю, клон на ім'я Доллі прожив 6 років, а от гурт Mogwai, дебютувавши цього ж року, приємно дивує нас і сьогодні"
<Mogwai - Summer>
"Не можна не згадати Ok Computer, адже без нього 97-ий був би неповноцінним - Radiohead - Let down"
<Radiohead - Let down>

Chronomusic  - хроно - хрін. короче логотип вже є.

бездарні люди тримаються на плаву лише за рахунок фурорних вчинків, які дозволять їм посвітитись ще деньок на обкладинці або десь ще серед сраного жовтяка.
от і я піарнув набиту дуру сару сільверман

новий альбом muse - хуйня повна. а фільм Антихрист - надзвичайно ефектний.  дивитись його жінкам дуже небезпечно.

В світі буває багато поєбот - і всі вони диктують тобі йти про рейкам.
Але є музика і кіно, ще мистецтво, може цигарки - які задають лише платформу - і вибір за тобою.

P.S. передивився Dead Man, а потім наштовхнувся на рецензію, а потім знайшов ще декілька.
Всі, сука, пишуть, що ж хотів показати-сказати Джармуш цим фільмом. От засада. Навіщо таке питати. Яка різниця? Важливо - що ти там побачив?

правда? це неприємно коли ти живеш, і все навколо тебе фонить, немає твого простору, немає життя.
ох як це круто, що я зараз не живу з батьками... не повторюю одні й ті самі речі під час розмови, не роблю якість недолугі прохання... а сперечатись про шось ну просто вже безглуздо. ти знаєш все наперед... да-да-да.... угу-угу... і можливо так навіть якось складніше (чи навіть гірше) їх любити та поважати.
це адская участь, і карміческі всьо має атдацца. після такого люди мають джекпоти зривати.

інколи і таке буває. Легенда рока і ролла, інді і попа.... одним словом він був скрізь. але головне, що він був акумуляцією всього того, проти чого була влада рад. І от два полюси зійшлись. подробиці тут